9-А Українська мова

Тема: Складне речення і його ознаки. Складні речення без сполучників, із сурядним і підрядним зв’язками

• Що таке речення? (Речення – це синтаксична одиниця, оформлена за законами даної мови, що виражає закінчену думку;  найменша комунікативна одиниця)
• Які ви знаєте речення за будовою? (Прості і складні)
• Яке речення називається простим? (Що має одну граматичну основу)
• Складне речення – це…(Речення, яке має дві або більше граматичних основ)

2. Індивідуальна робота з картками (перевірка домашнього завдання)

Картка № 1

• Спишіть текст, розставляючи пропущені розділові знаки та розкриваючи дужки. Знайдіть цитати, поясніть уживання розділових знаків.

Повсякчас, навіть коли Україну злії люди робили для її дітей мачухою, і тоді вона залишалася дорогою вірним її синам. Тарас Шевченко (не)мало зазнав лиха за неї, але любов до (матері)України горіла в його серці (не)вгасимим вогнем, бо нема на світі України, (не)має другого Дніпра!

Царственно красива ця земля писав колись про неї французький письменник Бальзак.

Був захоплений і російський художник Васнецов. Я споглядав багато красот землі казав він але нічого подібного (ні)де (не)знаходив і певний, що й не міг би знайти (П. Панч).

Картка № 2

• Спишіть речення, розставляючи розділові знаки. Знайдіть цитати та підкресліть їх.

Відомий український педагог Василь Сухомлинський  сказав щоб любити – треба знати, а щоб проникнути в таку тонку й неосяжно величну й багатогранну річ, як мова, треба її любити. Народна мудрість стверджує, що насильно милим не станеш. В. Сосюра говорив про рідний край як не любить той край, що дав тобі і силу, і гострий зір очей, і розум молодий, і далі, що тобі красу свою одкрили, і моря голубий, розгаданий прибій.

3. Словниковий диктант

• Перепишіть слова, вставляючи, де треба, на місці крапок пропущені букви.
  (Один учень працює біля дошки, решта - в зошитах)

Тиж…невий, форпос…ний, піз…но, виїз…ний, чес…ний, віс…ник, нещас…ний, корис…ний, жаліс…ний, щас…ливий, розіс…лати, кіс…лявий, хваст…ивий, со…нце, сер…це, реміс…ник, ляс…нути, пис…нути, тріс…нути, вис…нути, аген…ство, декаден…ський, ровес…ник, контрас…ний, прихвос…ні, очис…ний, влас…ний, ціліс…ний, шіс…десят, совіс…ний, хрус…нути, шіс…надцять, ус…ний, випус…ний, зап’яс…ний, пес…ливий.

 

Складним називається речення, яке утворене з двох або більше частин, об’єднаних змістом та інтонацією. Наприклад: І знову осінь я зустрів в просторах жовтня зимно-синіх, під лютим батогом вітрів летить отара хмар осінніх (Є. Маланюк).

Частини складного речення можуть з’єднуватися за допомогою сполучників або без них.

Складні речення (СР) утворюються як із двоскладних простих речень, так і з односкладних. Між частинами складного речення встановлюється смисловий зв’язок.

Залежно від типів сполучників складні сполучникові речення поділяються на дві групи:

1). Складносурядні речення – у яких синтаксично рівноправні, незалежні одна від одної частини поєднані сполучниками сурядності: Обличчя вершника ховалося за березовим листям, і Катря ніяк не могла його розгледіти (В. Яворівський).

2). Складнопідрядні речення – у котрих нерівноправні частини, з яких одна залежить від іншої, поєднані сполучниками підрядності або сполучними словами: Йдемо стежечкою, що вється між травами до Дніпра (О. Гончар).

В усному мовленні в складному реченні між його частинами роблять паузи. Частини складного речення втрачають інтонаційну завершеність, а інтонацію кінця має все складне речення і вона зосереджена на його останній частині:

 

Приходив дощ, || а потім було зимно (Л. Костенко).

На письмі частини складного речення, як правило, відділяються одна від одної розділовими знаками: найчастіше комою, а також – тире, двокрапкою або крапкою з комою.

Засобами зв’язку частин складного речення є сполучники або сполучні слова (займенники, прислівники) та інтонація.

Складні речення широко використовуються в науковому й офіційно-діловому стилях мовлення, оскільки мають (порівняно з простими реченнями) ширші можливості для вираження різних синтаксичних відношень. Вони повніше передають думку, точніше виражають зв’язки між явищами.

2. Робота з таблицею “Складне речення”
3. Робота з підручником

 

 

VІІ. Усвідомлення здобутих знань у процесі практичної діяльності

1. Спостереження над мовним матеріалом

• Прочитати речення, заздалегідь записані на дошці. У кожному з  речень підкреслити граматичні основи. Назвати речення просте та складні, пояснити, чим вони  розрізняються. Вказати, як з’єднано частини простих речень, що входять до складних. Прочитати складні речення, правильно їх інтонуючи.

 

 Я спішу тую мову співучу скоріше почуть і до слів барвінкових  припасти душею щасливо (І. Шевченко). Слова я чую барвінкові, і серце щемно завмира (Т. Бартош). Коли ти плекаєш слово, йде воно, як злотонить; калиново й барвінково  рідна мова пломенить (Д. Білоус).  Комусь українська нагадує мова  бурхливий потік навесні, співуче Тарасове слово джерельцем струмує в мені (Т. Синьоока).

2. Попереджувальний диктант

• У кожному з речень підкреслити граматичні основи. Довести, що записані речення - складні. Чи в усіх складних реченнях частини з’єднано за допомогою сполучників? Прочитати безсполучникові  речення.

Мова, наша мова, мова кольорова, в ній гроза травнева й тиша вечорова. А для мене, мово, ти мов синє море, у якому тоне і печаль, і горе. Мова, наша мова – пісня стоголоса, нею марять весни, нею плаче осінь. Нею марять зими, й нею кличе літо. В ній криваві  рими й сльози “Заповіту” (Ю. Рибчинський).

3. Творче моделювання (групова робота)

• З поданих простих речень утворіть складні, використовуючи потрібні засоби зв’язку й уникаючи повторення слів.

У цьому році на уроках літератури ми вивчатимемо творчість І. Котляревського. Він є зачинателем нової української літератури. Він є автором відомої “Енеїди”. “Енеїду” вважають першим твором нової української літератури. Вона написана народною мовою.

04.10.23.

Контрольна робота.

Код доступу 2190618

join.naurok.ua

28.09.2023.

 Цитата як спосіб передачі чужої мови

Теорія:

Цитата — це дослівно наведений уривок з якогось тексту (із висловлювань чи творів). Цитата завжди береться в лапки.

Цитування буває кількох видів.

 

1. Цитата у вигляді прямої мови (супроводжується словами автора): розділові знаки ставляться так само, як і при прямій мові.

Приклад:

Ґете казав: «Хто хоче зрозуміти поета, мусить піти в поетову країну».

 

«Не зневажай душі своєї цвіту...» — писала Леся Українка.

2. Цитата у вигляді непрямої мови  є складовою частиною в авторському реченні; розділові знаки в такому випадку такі ж, як при непрямій мові, а сама цитата береться в лапки й пишеться з малої літери.

Приклад:

На думку Г. Сковороди, «духовна людина вільна».

 

Важко не погодитися з Григорієм Сковородою, що «шукати й дивуватися означає те ж саме».

 

Возний просить виборного допомогти йому «в сердечному ділі».

3. Якщо цитата подається у вигляді вірша, то вона в лапки не береться.

Приклад:

У вірші «De libertаte» Григорій Сковорода ставить питання й сам на них відповідає:

Що є свобода? Добро в ній якеє?

Кажуть, неначе воно золотеє?

Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото,

Проти свободи воно лиш болото.

Якщо після віршової цитати авторський текст продовжується, то після цитати ставимо тире. 

Приклад:

Ідея вірша Олександра Олеся висловлена в символах:

О слово! Будь мечем моїм!

Ні, сонцем стань! Вгорі спинися,

Осяй мій край і розлетися

Дощами судними над ним —

де меч символізує войовничу грань українського слова, а сонце — миролюбну, окрилену, творчу. (З підручника)

Якщо цитований поетичний уривок треба записати суцільним рядком, то у вірші зберігається велика літера, яка була на початку кожного віршового рядка.

Приклад:

Щоб підкреслити ідею незламності борця, І. Я. Франко використовує анафору «ні»:

«Ні попівськії тортури, Ні тюремні царські мури, Ані війська муштровані, Ні гармати лаштовані, Ні шпіонське ремесло В гріб його ще не звело».

4. Різновидом цитати є епіграф. Епіграф у лапки звичайно не береться. Вказівка на джерело пишеться під епіграфом справа без дужок, і крапка після неї не ставиться.

Приклад:

Епіграф до одного з розділів роману Валерія Шевчука «Дім на горі»:

Одним дані сльози,

що ллються при світлі струмками,

другим дані сльози, сховані в пітьму.

Робіндранат Тагор

У цитаті не можна нічого змінювати, навіть розділових знаків.

Якщо цитата наводиться не повністю, то пропуски в ній позначаються трьома крапками.

Приклад:

Поміркуймо хоча б над такими словами Г. Сковороди: «Хто помірно, але постійно вивчає предмети... тому навчання — не труд, а втіха».

Якщо там, де робиться пропуск, стояли розділові знаки (кома, крапка з комою, двокрапка, тире), то вони пропускаються разом із текстом, а на їх місці ставляться три крапки.

 

Вказівка на джерело уривка, яка подається безпосередньо після цитати, береться в дужки, і крапка ставиться після другої дужки.

Приклад:

«Не за обличчя судіть, а за серце» (Г.Сковорода).

 

«Досліджуючи джерела, я не раз натрапляв на твердження, що польські та руські шляхтичі відсилали своїх синів на Січ навчатися лицарському ремеслу» (Каляндрук Т. Загадки українських характерників. — Львів: ЛА «Піраміда», 2007. — 288 с.).

Якщо ж цитата закінчується знаком оклику, знаком питання, трикрапкою, то їх залишаємо, а після другої дужки ставимо крапку.

Приклад:

«О слово! Будь мечем моїм!» (Олександр Олесь).

Джерела:

Загнітко А. Український синтаксис: теоретико-прикладний аспект. — Донецьк, 2009. — 137 с.

Ющук І. П. Практикум з правопису і граматики української мови.— К.:Освіта, 2012.— 270 с.

26.09.2023

Тема. Диктант

Перепишіть текст диктанту, знявши риску. На місці .. уставте пропущені літери. На місці ... поставте, якщо потрібно, відповідний  розділовий знак. виконане завдання надішліть на ел. пошту kopiya2013@ukr.net 

Є прадавні скарби... що на/мертво лежать у землі, і є живі скарби... що йдуть по землі від поколі(нн/н)я до поколі(нн/н)я... огортаючи глибинним чаром людс..ку душу. До таких націонал..них скарбів належить... і наша лірична пісня.

Погортайте сторінки сивих віків... учитайтеся в прості й хвилюючі слова пісен.., віднайдіть золоті ключі мелодій — і вам відкриєт..ся багато по(е/и)тичних таємниць, ви почуєте голоси великих творців... імена яких розгубила історія, і ми навряд чи знайдемо багато сіячів... чия поетична нива... ставши народною... квітує по всій землі у/Українській.

І тільки тоді, крізь тумани часу, окресл(и/е)ться схожа на легенду постат.. творця. До таких славнозвісних постатей і належить народна поетеса Маруся Чурай.

Народжена для любові... вона не знала її радощів... і всі свої надії... усе своє любляче серце по краплині сточила в непереверше(н/нн)і пісні... що й зараз бентежно озиваються в наших серцях... і вражають нас глибиною... і щирістю висловле(н/нн)ого в них почу(тт/т)я, чарівністю мелодій.

І зацвіла, закрасувала калиною на лугах нашого мелосу творчіст.. народної поетеси.

Три віки ходить пісня Марусі Чурай по нашій землі, три віки любові вже подарувала дівчина людям. А попереду... вічність, бо велика любов і велика творчість — не/вмирущі.

 19.09.23 4 уроки.

.Тема.Пряма мова.Розділові знаки при прямій мові. 

Теорія:

На письмі пряма мова оформлюється за такими правилами:

1.  Слова автора  стоять перед  прямою мовою  — після них ставиться двокрапка, а пряма мова береться в лапки і пишеться з великої літери.  У кінці речення ставиться потрібний за змістом розділовий знак: знак оклику, знак питання, три крапки: 

А:«П (!?)»   Пророчо звучать слова Кобзаря: «І чужого научайтесь, і свого не цурайтесь...»

2.  Пряма мова   стоїть перед  словами автора — вона береться в лапки, після неї ставиться кома (знак питання, знак оклику, три крапки) і тире. Слова автора   пишуться з малої букви:

«П», — а.   «Хай він б'ється», — хан хитрує і до князя шле посла (О.Олесь).

3.  Пряма мова  розірвана  словами автора, то на початку і в кінці  прямої мови ставляться лапки.  Інші розділові знаки ставляться так:

а) «П, — а, — п».    «Еге, — догадалась Катря, — це ж у нас дитина знайшлася» (С. Васильченко).

б) «П!? — а. — П...»   «Прокинулась? — одказала баба. — Буде тобі забавка — будеш мати кого глядіти... » (С. Васильченко).

в) «П! — а: — П!»    «Я чув про це, — сказав він і додав: — А хто не чув!»   

4.  Слова автора  розірвані прямою мовою, то розділові знаки ставляться відповідно до наведених нижче схем.

 

а) А : «П»,  —  а.   Гриць подумав:«Отут відпочину», —  і розстелив рядно під деревом.

б) А : «П!»  — а.   На все поле лунало: «А щоб тобі, Сивий!» — то хлопченя сусідське бичка впустило.

в) А:  «П?» — а.    Його непокоїло, коли діти на питання: «Яким ти хочеш вирости?» — відповідали егоїстично (За І. Цюпою).

в) А : «П…» — а.  Мріялося Денискові : «Зараз би морозива цілу коробку...» — і від задоволення мружились очі.